19.IV.1898, с. Велика Писарівка, тепер смт. Сумської обл. – 22.11.1968, м. Київ
Народився у родині наймита, з дитинства втратив зір. Кобзарського мистецтва вчився у визначного кобзаря Степана Пасюги. З кобзою за плечима Є. Мовчан обійшов сотні сіл.
У 1933 році був учасником Першої республіканської наради кобзарів і лірників, брав активну участь в роботі утвореного тоді ансамблю кобзарів. У 1940 році був учасником Всесоюзної наради народних співців у Москві. Виступав тоді в інститутах Академії наук, університеті, у клубі Спілки письменників та по радіо.
У часи Другої Світової Війни складав антифашистські пісні (зокрема «Коли течуть криваві ріки» на слова А. Малишка та інші).
У повоєнний час продовжує свою кобзарську діяльність. Виступав на Всесоюзній нараді з вивчення епосу східних слов’ян (1955 р.), на Четвертому Міжнародному з’їзді славістів у Москві (1958 р.)
В репертуарі Є. Мовчана було багато народних пісень (історичних, побутових, жартівливих), а також думи: «Невільницький плач», «Про самарських братів». Репертуар кобзаря записаний і зберігається у фондах Інституту мистецтвознавства, фолькльору і етнографії ім. М. Рильського АН України в Києві.
Незадовго до смерті Є. Мовчан здійснив поїздку на могилу Т.Шевченка і свою бандуру заповідав музею Шевченка в Каневі, де вона зберігається і тепер.
1978 року в Великій Писарівці встановлено пам’ятник Єгору Мовчану. | 
