6.ІХ.1905, м. Шишаки на Полтавщині – 13.ХІ.1973 м. Київ
З дитинства проявляв любов до музики і співу, з першого року навчання в школі співав у церковному хорі. Бандура полонила хлопця, коли він вперше почув спів кобзаря Михайла Кравченка з Великих Сорочинець, який під час ярмарку ночував у хаті старого Глушка.
У 1924 році Ф. Глушко придбав бандуру, на якій сам навчився грати, а згодом вступив в гурток кобзарів, утворений в Шишаках кобзарем Никифором Чумаком, і вже в 1925 р. виступав як соліст-бандурист.
1925 року у Харкові організувалась капела бандуристів, куди запросили і Глушка. Тоді в цій капелі грав славнозвісний кобзар Кучугура-Кучеренко, який знав багато дум. Глушко вивчив думи «Про козака бандурника» і «Невольницький плач».
1941 року Глушка запросили виконувати думи по радіо. Виконання дум пройшло з величезним успіхом. У той час Глушко склав свій варіант думи «Про трьох братів Самарських».
У 1932 році Глушко закінчив диригентсько-хоровий відділ Полтавського музичного технікуму, став керувати ансамблем бандуристів при Харківській філармонії.
В час Другої світової війни перебував на військовій службі.
Після війни його запрошено до Державної капели бандуристів УРСР, в якій працював до кінця життя.
Серед численних його учнів особливо великих творчих успіхів досяг Федір Жарко.
Ф. Глушко працював багато над редагуванням музики дум. До деяких текстів дум написав свою музику. Склав думу за поемою М. Рильського «Слово про рідну матір». У 1963 році вийшла друком збірка «Пісні українських радянських композиторів» в перекладенні на бандуру Ф. Глушка, а в 1966 р. – «Українські народні думи», записані і впорядковані Глушком. 1969 року. вийшла з друку його збірка «Українські народні пісні».
Нагороджений медалями «За трудову відзнаку», «За доблесний труд», численними грамотами та дипломами. | 
