Кобзарська пісня – душа української нації

Науковцями ще не досліджено і не розкрито глибин­ну суть кобзарського мистецтва, його унікальна мож­ливість збуджувати в людині неймовірну енергію, рішучість, готовність до самопожертви. За короткий термін часу кобзар спроможний розбудити в душі па­сивного чоловіка кипуче джерело емоцій, волі, розу­му. Сила дії кобзарства на широкий загал суспільства колосальна, потенціал його безмежний. У світі немає аналогій, де окреме мистецтво мало б таку неймовірно велику довіру і любов усього народу. Коли гомін на­товпу раптом розтинає мелодія, супроводжувана сло­вом правди кобзаря, опущені додолу очі пригнічених людей розкриваються широко, розправляються плечі, і цей народ уже готовий повторити подвиги славних лицарів-запорожців. Там, де інші промовчать, правду скаже кобзар, і йому повірять, до нього прислухаю­ться.

Були часи, коли мало не в кожній школі українсько­го села викладали піїтику, музику та гру на народному інструменті. Тому якщо карала козака лиха година і отримував він у бою травму – в його руках з’являлася кобза. А це була зброя не менш потужна, ніж шабля. Кобзар виходив до людей і різав правду, а та правда – не просто слова, то була рушійна сила цілого народу.
Сьогодні, на жаль, не реалізовується колосальний по­тенціал кобзарського мистецтва. Роль і функції його здебільшого приглушені або спотворені. Навіть не всі сучасні кобзарі усвідомлюють, якою величезною ду­ховною силою вони володіють, тому й не використову­ють її сповна.

Я глибоко переконаний, що незабаром кобзарські школи знову повернуться до українського села, до са­мобутніх національних джерел. Це мистецтво ще віді­грає свою визначну державотворчу роль, виконає пат­ріотичну місію. Ніхто, крім кобзарів, не зможе так ефективно сформувати на глибинному, підсвідомому рівні психологічної установки на відродження націо­нальної величі українського народу.